Відьми й посуха

«Відьми й посуха» — комплекс легенд про те, як народна уява пояснювала брак дощу діяльністю чаклунки. У таких переказах відьма нібито краде дощ, ховає хмару або висушує росу, а громада шукає винну.

Суть

У народних демонологічних віруваннях відьмі приписували здатність забирати або приховувати дощ, висушувати росу, спричиняти посуху, град і неврожай. Найвиразніше ці мотиви зафіксовано в Галичині, на Бойківщині та в Карпатах, де відьму часто називають босорканею. За такими переказами чаклунка нібито ховає дощову хмару, замикає воду в посудині або продає дощ, тому опади не доходять до поля. Коли посуха затягувалась, громада шукала винну жінку і вимагала повернути дощ, інколи вдаючись до обряду купання чи іншого символічного покарання. Так відьомські мотиви в переказах поєднували пояснення природного лиха із соціальним механізмом пошуку винуватця.

Походження та варіанти

У народній традиції, схоже, немає однієї усталеної легенди під назвою «Відьми й посуха» — радше йдеться про комплекс споріднених оповідей. Найповніше ці вірування зафіксовано в класичних етнографічних записах кінця ХІХ — початку ХХ століття, присвячених галицько-руській демонології. Там само описано звичай купання або спалення відьом, до якого громада вдавалася під час тривалої відсутності дощу. У Карпатах, зокрема на Бойківщині, відьму — босорканю — вважали здатною викликати або відвертати дощ, град, вітер і навіть пожежу. За одним із карпатських записів, коли дощу довго немає, у цьому звинувачують зачарованих відьмою змій, які гризуться між собою, через що сохне небо та земля. Поруч із відьмою в західноукраїнських віруваннях діє планетник — персонаж, що керує хмарами й градом, і його не варто плутати з самою відьмою. Мотив, коли відьми крадуть дощ, повторюється в кількох варіантах: чаклунка ховає хмару, замикає воду в посудині або просто продає дощ. Щодо сюжету про викачування роси джерела обережніші — надійніше засвідчено загальне вірування, що відьма забирає чи висушує росу, ніж один сталий переказ. Так само образ відьми на хмарі не варто вважати єдиним усталеним сюжетом — частіше йдеться про те, що чаклунка діє через хмари й негоду, а не буквально сидить на них. Для Полісся й Поділля докладних локальних сюжетів про крадіжку дощу менше, тому там радше можна говорити про загальний мотив шкідництва, ніж про окрему сталу легенду.

Символіка й значення

Посуха в традиційній культурі означала не просто спеку, а загрозу врожаю, худобі й самому виживанню громади. Народне пояснення посухи відьмами давало зрозумілу форму абстрактній біді: замість безликого природного лиха з’являлася конкретна винувата особа. Це почасти пояснює, чому в посусі звинувачували саме жінок із сумнівною репутацією або тих, хто вже конфліктував із сусідами. Зв’язок відьми і посухи показує й ширший мотив — відьма як причина неврожаю, коли чаклунці приписували шкоду не лише погоді, а й молоку, худобі та полю загалом. У міській легендарній традиції подібні образи відьомської сили пов’язують і з Лисогірським шабашем, хоча цей сюжет належить радше до пізнішої, літературно обробленої київської легенди, ніж до давнього сільського вірування про дощ.