Коловрат

Коловрат сьогодні часто називають давнім солярним знаком — колом, що обертається разом із сонцем і часом, і ставлять поруч із розетками та хрестами в колі. Перш ніж вважати цей знак прадавнім оберегом, варто розібратися, що в цій назві справді народне, а що — пізніше прочитання.

Що це і який вигляд мав

Під коловратом розуміють геометричний сонячний знак — коло, хрест у колі, розетку з променями чи спіраль, що читається як зображення сонця в русі. Форма справді поширена в народному орнаменті: коло, восьмипроменева зірка, концентричні кола, «сонечко» на писанках.

Але сама назва «коловрат» для такого знака в класичних фольклорних записах українських земель кінця XIX — початку XX століття не фіксується. У старій мові це слово означало радше знаряддя, що обертається, — ручний верстат чи свердло, а не сакральний символ сонця. Прочитання «коловрат = давній оберіг сонця» — це, найімовірніше, сучасне тлумачення, сформоване в популярній та неоязичницькій літературі другої половини XX століття. Це не робить сонячну символіку вигаданою — вигаданою є лише сама назва для неї.

Значення й застосування

Сонце в народному світогляді займало центральне місце: його рух небом сприймали як коло року, де зима змінюється весною, а та — літом і знову зимою. Це коло часу відбивалося і в обрядах із вогнем — купальське багаття чи звичайну ватру вважали земним відображенням небесного сонця, тому навколо вогню водили хороводи й стрибали через полум'я.

У вишивці, ткацтві та писанкарстві цю ідею передавали через коло, розетку, хрест у колі, восьмипроменеву зірку чи спіраль — кожен мотив по-своєму нагадував сонячний диск із промінням. Саме в цій розмаїтості форм і криється справжнє коріння того, що сьогодні узагальнюють словом «коловрат».

Пряме ототожнення конкретного візерунка з конкретним божеством, наприклад Дажбогом, лишається гіпотезою, а не задокументованим фактом — сучасні дослідники застерігають від таких надто впевнених прочитань.

У неоязичницьких рухах XX–XXI століть, а подекуди й серед ультраправих груп, коловрат використовують як маркер «автентичної» слов'янської ідентичності. Це ще одна причина, чому варто розрізняти давній орнаментальний матеріал і сучасне ідеологічне прочитання знаку — вони не тотожні одне одному.

Регіональні варіанти

Класичні фольклорні збірники фіксують сонячні знаки по всій території — коло, розетку, зірку, хрест у колі, спіраль на писанках, — але майже ніколи під назвою «коловрат». У вишивці й ткацтві форма й густина візерунка помітно різняться від Гуцульщини до Полісся, а в дерев'яному декорі — на наличниках, скринях, колисках — і у витинанках сонячні розетки повторюються знову ж без єдиної назви.

Ця розмаїтість форм і показує головне: спільний сонячний сенс жив у народному орнаменті задовго до того, як слово «коловрат» увійшло в сучасний ужиток для його позначення.