Дводушність

Що це таке

За цим уявленням людина може мати не одну душу, а дві: власне людську й другу, іншої природи. Удень різниці не видно — вночі друга душа полишає тіло й діє самостійно.

Тіло в цей час лежить нерухоме, ніби мертве. Записи одностайні в одному застереженні: будити двоєдушника в такому стані вважали смертельно небезпечним, бо душа могла не встигнути повернутися.

За якими ознаками впізнавали

Народження «в сорочці», тобто в навколоплідній оболонці. Подвійний ряд зубів, зрощені брови, надто густе волосся. Неспокійний сон і розмови вві сні.

Ознаки ці, звісно, довільні. Вони описують не властивість людини, а спосіб громади пояснити, чому підозра впала саме на цю особу, — рівно так само, як це працювало з відьомством.

Що приписували

Нічні мандри й польоти, участь у зборищах, здатність набирати вигляду вовка, пса чи коня — звідси прямий зв'язок із вовкулаками та перевертнями.

Окремий і найцікавіший сюжет — боротьба за погоду. Двоєдушник нібито підіймався в градову хмару й бився з чужим двоєдушником: свій відводив град від села, чужий насилав.

Після смерті такій людині приписували ризик стати упирем, якщо під час похорону не вжити застережних заходів.

Хто вважався двоєдушником

Найчастіше — босоркун і босорканя в закарпатських записах. Частина матеріалів пов'язує дводушність із мольфарами та відьмами, але це не тотожні поняття й змішувати їх не варто.

Важливо, що двоєдушник не обов'язково лиха постать. У градових сюжетах він захисник: село могло знати свого двоєдушника, шанувати його й покладатися на нього в негоду.

Де це записано

Основний масив — гуцульські й закарпатські матеріали кінця XIX та початку XX століття. Поза Карпатами уявлення трапляється значно рідше, а в степовій традиції майже не фіксується.

Це добрий приклад того, наскільки регіональна народна демонологія: сусідні краї могли мати геть різні пояснення тих самих явищ — граду, хвороби, нічного страху.

Чим це не є

Дводушність легко сплутати з перевертництвом, але механізм у них різний. Вовкулака перекидається сам, тілом: людина зникає, звір з'являється на її місці.

Двоєдушник лишається лежати вдома. Діє не він, а його друга душа, яка може прибрати звірячого вигляду. Тіло й дія тут розділені — саме тому будити його вважали небезпечним.

Так само не варто автоматично ототожнювати двоєдушника з відьмою. Відьомство в записах — це набуте вміння шкодити, а дводушність — вроджена властивість, з якою людина нічого не могла вдіяти.